Збірка її есеїв про життя звичайної жінки, яка першою за чоловіка і трьох своїх дітей намагається зайняти ванну зранку, вивчає, що таке піпідастр, входить до секретної спільноти «Жінки за передноворічне генеральне прибирання», хоче прив’язати своїх дітей до батареї, бо так і їм тепліше, і їй спокійніше, а ще мріє зробити кафе їстівних спогадів.
Ці есеї про те, як цінувати кожну мить, бути щирими у стосунках із рідними та з собою, мріяти, вірити в себе, читати, писати щоденники, їсти в ліжку, перестати бути довершеними. А ще про те, як витягнути себе з тривоги і згадати свою мрію, навіть коли навкруги велика війна.